ПРИПИНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ТА ЗАХИСТ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ
Прояви недобросовісної конкуренції негативно впливають на репутацію виробника оригінального товару, а незадоволені споживачі втрачають інтерес та довіру до продуктів із справжнім товарним знаком відомої компанії.
Поняття торговельної марки визначено в ст. 492 Цивільно кодексу України, тобто це може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Термін «торговельна марка» – запозичено з англійської мови (англ. терміна «trademark»), тобто знак для товарів і послуг, у такому разі торговельна марка і торговельний знак можуть вживатися як синоніми. На законодавчому рівні знак для товарів і послуг є засобом індивідуалізації товарів та учасників господарювання, і є об’єктом права інтелектуальної власності. На сьогоднішній день, поняття торговельної марки виходить за межі правової сфери, адже за своєю природою має й економічний характер та активно використовується в соціології, психології, філософії як один з елементів сучасного світу та суспільних відносин.
Відповідно до Цивільного кодексу України суб’єктами права інтелектуальної власності є фізичні та юридичні особи. Встановлено, що право на торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та/або юридичним особам. Набуття права власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.
На сьогодні видано вже велика кількість свідоцтв на знаки для товарів та послуг, таким чином це ускладнює процес вибору споживачем необхідних йому товарів та послуг. У зв’язку з цим суб’єкти господарювання намагаються створити оригінальні торгові знаки, які би виділялися серед продукції конкурентів. На жаль, зараз дуже розвинута недобросовісна конкуренція, адже споживач несвідомо купує підробку, вважаючи, що це або зміна дизайну відомого йому бренду, або інший товар тієї самої компанії.
Прояви недобросовісної конкуренції негативно впливають на репутацію виробника оригінального товару, а незадоволені споживачі втрачають інтерес та довіру до продуктів із справжнім товарним знаком відомої компанії.
Щодо захисту порушених прав
Кожна особа має право на захист своїх прав інтелектуальної власності у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Здійснення права на захист можливе у досудовому та судовому порядку.
Неюрисдикційний захист – передбачає вчинення дій юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх виключних прав на торговельну марку, які здійснюються ними самостійно, без звернення до державних або інших компетентних органів. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування виключних прав і пропозиція вирішити суперечку шляхом переговорів.
Юрисдикційний захист – передбачає звернення до державних органів щодо захисту порушених прав або прав, що оспорюються. Спеціальним уповноваженим органом щодо захисту порушених інтелектуальних прав є Антимонопольний комітет України.
У разі звернення до суду особа вибирає спосіб захисту своїх прав. Загальні способи захисту прав інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а спеціальні способи захисту регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Зокрема, в ст. 20 цього Закону встановлено, що власник свідоцтва на знак та товарів може вимагати:
- усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати;
- знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.
Пленум Вищого господарського суду України у жовтні 2012 році постановив, що у разі усунення з товару його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, неможливо без заподіяння істотної шкоди самому товару , то суд згідно з п. 3 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України може прийняти рішення про вилучення товару з цивільного обороту.
Досудовий порядок захисту прав інтелектуальної власності полягає у зверненні власника свідоцтва до Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ). Заявник у такому випадку може вимагати визнати факт недобросовісної конкуренції та припинення такої діяльності, накладення штрафів та конфіскація товарів з неправомірним використаним позначенням і копій виробів іншого суб’єкта господарювання.
У разі визнання АМКУ певних дій правопорушника неправомірними, заявник має право звернутися з позовом про відшкодування збитків до суду, заподіяних неправомірними діями суб’єкта господарської діяльності. Тобто законодавство встановлює різні способи захисту своїх прав в сфері інтелектуальної власності. Також, необхідно пам’ятати про особливості розгляду заяв АМКУ, адже він в праві розглядати справи ширше вимог заявника, тоді як суд не вправі виходити за межі позовних вимог, та розглядає справу тільки між конкурентними суб’єктами господарювання.
В Україні існують гарні приклади використання судового способу захисту прав інтелектуальної власності, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», які припиняли дії недобросовісних конкурентів, які порушували права власників свідоцтв.
Одним із головних способів захисту прав інтелектуальної власності на торговельну марку є відшкодування шкоди. Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення. Також, існує Європейська практика щодо відшкодування моральної шкоди при порушенні авторських прав, тобто є можливість захистити ще ділову репутацію юридичної особи, та стягнути матеріальну компенсацію завдану моральної шкоди.
Отже, способом захисту, спрямованим на відновлення ділової репутації суб’єкта господарювання є опублікування судового рішення в засобах масової інформації. При винесенні рішення суди повинні дотримуватися принципів розумності та достатності, щоб зобов’язати відповідача опублікувати судове рішення в конкретних засобах масової інформації, де розміщувалася у будь-якій формі реклама продукції з незаконним використанням знака.
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА З ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВ НА ТМ У КОНТЕКСТНІЙ РЕКЛАМІ
Основними критеріями порушення прав на зареєстровані торговельні марки у контекстній рекламі є:
- використання зареєстрованого позначення виключно з комерційною метою;
- використання зареєстрованого знака або позначення, схожого з ним до ступеня змішуваності, якщо відповідне позначення використовується для тих же товарів та/або послуг, для яких знак зареєстрований, або щодо схожих товарів та/або послуг;
- використання, що шкодить будь-якій рекламній, інвестиційній або репутаційній функції зареєстрованої торговельної марки;
відсутність дозволу на використання зареєстрованої торговельної марки від законного власника.
При встановленні факту незаконного використання торговельних марок у контекстній рекламі, в цілому, не проводиться аналіз можливості введення споживача в оману в результаті змішування знаків, ризику помилкових суджень, введення в оману щодо походження товару, спонсорства чи іншого санкціонованого використання товарів та/або послуг, оскільки така оцінка більш характерна для розгляду справ про недобросовісну конкуренцію.
Не дивлячись на те, що Google посилює боротьбу з порушенням прав на інтелектуальну власність і більш жорстко реагує на повідомлення про подібні дії, кількість компаній, які щорічно стикаються з подібним явищем, зросло з 74% у 2017 році, до 85% у 2020.
Однак, враховуючи положення ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, яка визначає, що в господарській діяльності забороняється використовувати будь-яке позначення, яке тотожне позначенню іншого суб’єкта господарювання, який почав раніше його використовувати – навмисне використання вже зареєстрованого позначення у контекстній рекламі призводить до того, що споживач ймовірніше за все буде введений в оману. Адже поруч із потрібними пошуковими результатами також будуть відображатися рекламні посилання на веб-сайти, де споживачу будуть запропоновані товари та/або послуги конкурентів, які помилково можна сприйняти за товари та/або послуги, які споживач шукав першочергово, або як за їх альтернативу.
Крім того, використання торговельної марки в рекламі, в мережі Інтернет, зокрема у контекстній рекламі, кваліфікується Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (далі – Закон) як використання знака, що вимагає дозволу його власника
А статтею 16 Закону прямо передбачено виключне право власника зареєстрованого знака для товарів і послуг забороняти несанкціоноване використання зареєстрованого знака або схожого з ним позначення для тих же або схожих товарів і послуг (особливо, якщо таке використання може ввести споживача в оману щодо виробника товарів або особи, яка надає послуги).
Отже, коли правовласник торговельної марки реалізує своє виключне право на засіб індивідуалізації, він переслідує одну мету – індивідуалізувати свою продукцію та/або послуги з метою посилення власного домінуючого положення на ринку і компанія, просуваючи свій продукт шляхом створення сайту, тим самим вступає в конкурентні відносини з іншими виробниками подібної продукції.
Розміщення прихованого тексту з метою пошукової видачі власного ресурсу відноситься до недобросовісних методів оптимізації, що знайшло відображення у внутрішніх правилах пошукових компаній, тому заборона на подібні дії закріплена на рівні звичаю у відповідній сфері. Враховуючи практику Вищого господарського суду України в сфері застосування законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, орган Антимонопольного комітету України вправі залучаючи до відповідальності відповідно ст. 1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.